Краса народів

Народи мають розплатитися сповна за нехтування Законами Розвитку, бо зрештою воно призводить до регресу й краху, а не до піднесення. Розпад - доля всього нездорового. Людина не може протистояти Законам, Яким вона підпорядкована такою ж мірою, як і будь-яке створіння. Вона ніколи нічого не досягне, якщо не рахуватиметься із Вплетеними в Це Творіння Живими Законами. Рано чи пізно людина неодмінно потерпатиме крах усюди, де протидіє їм або не поважає Їх. Чим пізніше це відбудеться, тим більш нищівною буде поразка. Головну Відповідальність при цьому доведеться нести вождям народів, бо основна причина краху – їхня неправдива позиція і неправедні діяння.

2012 року світ не загине, а стане іншим

Людство вже неодноразово лякали кінцем світу. На щастя, безпідставно. Але про один з рубежів існування сучасної цивілізації — 2012 рік, говорять давно й наполегливо, наводячи як аргумент різні докази, зокрема, календар майя, який закінчується саме цим роком, пророцтва Нострадамуса, Ванги та інші. Що ж нам очікувати від наступного року, до чого готуватися, що з сучасних передбачень є правдою, а що — міфами з точки зору сучасних учених? Про це розмова з кандидатом геологічних наук, професором, академіком Міжнародної академії енергоінформаційних наук та Міжнародної академії фундаментальних основ буття Ігорем Павловцем.

Вiктор Суворов: "Усi психопати i садисти завжди збирались пiд червоним прапором"

Вiдомий письменник пояснив, чому вважає рiшення Верховної Ради України вивiшувати у День Перемоги радянський стяг злочином Вiн - один iз найавторитетнiших незалежних iсторикiв. Народився в Українi, живе в Англiї, а став вiдомим пiсля виходу його книг у Росiї. Там у нього не тiльки армiя шанувальникiв, але й численна армiя ворогiв. "Антисуворовцi" - це цiлий напрям у росiйськiй iсторичнiй науцi... Та як би там не було, читаючи книги Вiктора Суворова, можна тiльки дивуватись вмiнню автора аналiзувати (роки, проведенi у розвiдцi, не пройшли намарно!), вiдшуковувати сенсацiйнi деталi та докопуватись до iстини, яка досить часто лежить на поверхнi... Напередоднi 9 травня Вiктор Суворов дав ексклюзивне iнтерв'ю "Експресу".

"На фонi цих звiрств усе решта блiдне"

До українця!

В умовах, коли існує реальна загроза подальшому існуванню українського народу і влада є не органічною та гармонійною його частиною, а далеким, часто – ворожим наростом, що дістався в спадщину від іншої епохи, залишається єдина реальна можливість порятунку – самоорганізація нації. Згуртування людей, близьких по крові і мисленню, у важкі моменти історії – явище природне й у деякому сенсі стихійне, однак воно здійснюється з волі конкретних людей – чесних, порядних, розсудливих і таких, що усвідомлють необхідність об'єднання і спільної діяльності заради порятунку своєї нації.

Десять стратегій маніпуляцій за допомогою ЗМІ

«Постійно відволікайте увагу громадян від справжніх соціальних проблем, тримаючи їх в полоні питань, що не мають реального значення. Суспільство повинно бути зайнятим, зайнятим і зайнятим, воно ніколи не повинно думати, з поля - у ферму, до інших тварин» (Тиха зброя для спокійних воєн).

Стаття ґрунтована на роботі американського лінгвіста Ноама Хомськи за мотивами книги Тиха зброя для спокійних воєн.

Соціально-економічна модель розвитку України

   Найбільше помилок наша панівна верства зробила у виборі стратегії і тактики переходу від радянського тоталітаризму до ринкової економіки, причому навіть не стільки через своєю інтелектуальну недолугість, скільки абсолютно свідомо, виходячи суто зі своїх власних шкурних інтересів.  У ХІХ ст. вже було зрозуміло, що суспільний розвиток має відбуватися не через революційні стрибки, кидання від однієї крайнощі до іншої, а через еволюцію, тобто послідовну і тривалу заміну старого новим.

Педколектив шведського дитсадочка намагається позбавити дітей від гендерних стереотипів

У шведському дитячому садку Egaliа ("Рівність") поставлено цікавий експеримент: співробітники уникають будь-якої згадки статі, в тому числі слів "хлопчик", "дівчинка" і займенників "вона" і "він", називають дітей "друзі" і намагаються, щоб малюки грали в загальні ігри - хлопчики в "дочки-матері", а дівчатка будували будинки з кубиків "лего", передає NEWSru.co.il.
Таким чином вони прагнуть позбутися від нав'язування дітям гендерних стереотипів поведінки та забезпечити їм повну свободу самовираження, пишуть 26 червня зарубіжні ЗМІ.

Останній герой Америки-Кілдозер. Вчинок Постаті

Марвін Хімейєр (Marvin Heemeyer) (28 жовтня 1951 — 4 червня 2004) — американський зварювальник, власник майстерні з ремонту глушників у Гренбі, штат Колорадо.
Містечно мікроскопічне, 2200 мешканців. Свою земельну ділянку під майстерню і магазин він офіційно викупив за досить великі гроші на аукціоні (щось штибу $42 000, для цього він продав свою частку у великому автосервісі у Денвері). Ще, як хобі, Хімейєр будував снігоходи і зимою катав на них молодят околицями Гренбі. Як на лімузині. У нього навіть була відповідна ліцензія.
Зрештою, "While many people described Heemeyer as a likeable guy, others said he was not someone to cross" (одні казали, що Хімейєр приємний чоловік, інші казали, що краще не ставати перед ним поперек дороги). Відслужив у свій час у ВПС, аеродромним техніком, і з того часу стабільно працював у інженерно-технічній галузі. Дожив до п’ятдесяти двох років, не одружений (якась там в нього сталася сумна історія про кохання).
П’ятдесятидвохрічний зварювальник Хімейєр встиг прожити у Гренбі декілька років, ремонтуючи автомобільні глушники. Його маленька майстерня тісно прилягала до цементного заводу Mountain Park.
Mountain Park вирішив розширюватися, вимушуючи Хімейєра та інших сусідів заводу продавати свої земельні ділянки. Що спричиняло невдоволення. Рано чи пізно відступили всі сусіди заводу, але не Хімейєр.

ООН вперше в історії ухвалила резолюцію про захист геїв і лесбіянок

Рада ООН з прав людини 17 червня ухвалила резолюцію, що забороняє дискримінацію на основі сексуальної орієнтації. Подібний документ ухвалено вперше в історії людства, передає Lenta.ru.
Резолюція передбачає створення спеціального органу, який має стежити за дотриманням прав сексуальних меншин в усьому світі.
Крім того, згідно з документом, має бути створено комісію, якій доручать перевірити законодавства країн на предмет наявності в них законів, що утискають права представників ЛГБТ-спільноти.

Колишні вороги - УПА та польське підпілля, спільно воювали проти НКВС. Грубешівська операція 1946 року

"В цій боротьбі за волю і незалежність особливу роль можуть і повинні відіграти поляки та українці. Не тільки тому, що живемо поруч і що є кровно спорідненні, а також тому, що взаємно допустили проливу крові наших народів, з чого користали тільки інші". Мар’ян Големб’йовський, керівник Замойського інспекторату АК-ВіН, учасник антиукраїнських акцій весною 1944 року на Холмщині, ініціатор та організатор переговорів з УПА в 1945-1946.
65 років тому українські та польські партизани провели успішну спільну акцію на місто Грубешів - твердиню комуністичного режиму в цьому регіоні. Цей ювілей залишився непомітним не лише для влади обох країн, але й для медіа - жодної інформації не знайдете ані в польських ЗМІ (загалом дуже чуйних до тем польсько-українських відносин у минулому), ані, тим паче, в українських.

Червононосці

Сталін, мабуть, перевертається у труні. Ще б пак – побачити на стіні поруч із червоним прапором жовто-синій, або ще гірше – імперський російський триколор! Від такого видовища навіть у сучасних людей щелепа відвисає, що вже там казати про тонку психіку Батька народів?
Але спіть спокійно, Іосифе Віссаріоновичу! Це не кінець світу (сподіваємося). Це просто ваші наступнички перестаралися. Проте якщо вони і далі так вільно будуть поводитися з часом та символікою, хтозна – може, кінець світу настане іще до Євро-2012.

«Радянські» у військах СC

                ХХ століття було надто страшним та кровопролитним в європейській історії. Антихристиянська науково-новітня утопія комуністичного раю реалізувалась в Радянськогму Союзі шляхом небаченого в історії тоталітарного режиму, який поставив народи імперії на межу повної культурної руйнації і геополітичного знищення.

Шляхом голодоморів, масових ув’язнень та знищень  в концентраційних таборах, масових розстрілів, виселення мільйонів людей в Сибір комуністичний режим до кінця 30-х років зробив неможливими прояви масового і активного опору всередині країни. Лише війна Німеччини з СРСР, що розпочалася 22 червня 1941-го року, надала багатьом людям і народам шанс для відновлення широкого народного опору комуністичному тоталітарному режиму для всіх тих, хто розглядав сталінський режим як головного ворога своєї країни і свого народу.

Ні в одній країні, що воювала з нацистською Німеччиною, не знайшлося такої кількості людей, що надягнули військову форму ворожої армії і взяли участь у війні проти власної держави.

Українці перетворюються на циган

Сьогодні стахановськими темпами йде перетворення українців у смішних, і тому затребуваних мавп. Мета такого перетворення очевидна - вибити, витрусити залишки розуму з голів нації.

Циганам присвятив я не одну й не дві статті. Вірніше, не циганам, а ромам. Так політкоректно слід нині називати цю прегарну націю, представники якої славляться вмінням танцювати, співати, залазити в чужі кишені, жебракувати і продавати ліки особливо стражденним громадянам, яких без ліків «ламає».

Правительство уничтожает армию, потому что боится бунта

«Сокращение армии в условиях, когда весь мир стремительно перевооружается и готовится к войне, является доказательство идиотизма власти, либо же конкретной готовности «слить» Украину, когда придет время» - эксперт Ю.Романенко. Руководство страны прекрасно понимает, что все большее количество граждан испытывает ненависть к правящему режиму и пытается заранее застраховаться от бунтов и революций.

На Одещині планують розвивати сільське господарство за рахунок мігрантів з Африки

Мета авторів проекту "Україна без українців" очевидна. Одеська міграційна служба планує заселяти біженців у села та давати їм роботу і житло. Нині в Одесі на обліку перебувають 670 сімей. Щодня на їхнє утримання держава виділяє по 12 гривень, не рахуючи проживання. Всього в Україні - сім мільйонів мігрантів, до бюджету вони б могли приносити 2 мільярди доларів.. "Я б не сказав, що в Африці важче знайти роботу, чи країна суттєво відрізняється. У мене сім'я тут. Навіщо мені кудись їхати?" – розповів один з емігрантів.

Фармацевтичний бізнес нічим не відрізняється від інших його видів Фармацевтичний бізнес нічим не відрізняється від інших його видів

Традиційно вважається, що фармацевтична промисловість має одну благородну мету - випускати кращі ліки, щоб хворі одужували і більше не хворіли, лікувалися препаратами з найменшою кількістю побічних ефектів і, безумовно, випускати лише ефективні медикаменти. Не треба бути наївним. Фармацевтичний бізнес нічим не відрізняється від інших його видів: випустити товар раніше конкурента, продати його якнайдорожче, витративши на виробництво поменше коштів. Жодна фармфірма не працює собі на збиток.

Яким ефективним не був би препарат, він не буде вироблятися, якщо фірмі це невигідно. Більше того: понад 50% препаратів на фармацевтичному ринку - не потрібні взагалі! Вони випускаються лише тому, що досі мають непоганий попит, а, отже, приносять прибуток.

Червоний прапор – для бика

Чи хоче справжній патріот України виглядати биком? Очевидно, ні. То, може, зайцем, який сидить в кущах? Надумана дилема.

Ця дилема – мудра середина між биком і зайцем – зі всією серйозністю постала 9 Травня у Львові. І не лише у Львові. Та Львів нам дав урок – і українцям потрібно задуматися, яку лінію поведінки взяти на озброєння.

Неелітна країна. Чому в Україні немає справжньої еліти?

Звідки її узяти і як виховувати?

 

У щорічному рейтингу якості життя журналу International Living Україна здає позиції - в нинішньому році вона опустилася з 68-го на 73-е місце, розмістившись між Намібією і Ботсваною. У рейтингу економічної свободи фонду The Heritage Foundation вона займає 164-е місце, в рейтингу корумпованості міжнародної організації Transparency International - ділить 134-е місце з Гондурасом, Того і Зимбабве. Такі ж невтішні показники країна має в глобальному індексі конкурентоспроможності, рік від року змінюючи місця в 7-му і 8-му його десятках.

А причина, на думку експертів, в одному - відсутності справжньої еліти, яка б мала сили і бажання розвивати свою країну.

Громадська самоорганізація українців: ключові епізоди

Колись був широковживаним зворот: "Назустріч побажанням трудящих". Чи, скажімо: "За покликом сумління". Так от, цей текст і є відповіддю на побажання чималого числа читачів УП, а водночас і виявом внутрішнього інтересу його автора до предмета розмови.

Бо ж ідеться про річ, яка вочевидь на часі: про історичні традиції та форми громадської самоорганізації українців за далеко не завжди сприятливих умов Російської імперії і, вслід за тим, під час подій 1917-21 років.

Отже, кілька епізодів з історії громадської - саме громадської, а не політичної, хоча ці речі нерідко тісно сплетені - самоорганізації підросійських українців.

Самоорганізація українців: проблеми

"Самоорганізація українців". Такою була тема триденного семінару за участю активістів громадських організацій та експертів, місцем проведення якого наприкінці серпня став історичний Холодний Яр.

 

"Державна влада, ворожа до власного народу, - явище, миритися з яким неможливо. Єдиною продуктивною альтернативою має стати самоорганізація українців у самоврядні громади - таку собі паралельну владу.

Рівнева самоорганізація

Кожен, хто подорожував чи хоча б трохи жив у країнах "золотого мільярду", знає це дивне відчуття затишку, гармонії, спокою і безпеки, котре вирізняє їхні міста і містечка.

Прибережний парк Райнауе в Бонні, заквітчані газончики перед потсдамськими будинками, вітражі дверей в чиказькому районі Ukrainian Village, чи стрижені газони оксфордських парків, стільці в паризькому парку Jardin de Luxembourg, стильні кав'ярні Відня, зручність берлінських вокзалів, супердитячі дитсадки містечок під Іннсбруком і датські школи, створені для зручного навчання, поєднаного з розвагами - кожен з них залишає по собі відчуття зручності і естетичної насолоди.

Фінансування громадських організацій

Україна зараз коштує нам занадто дорого - і занадто дешево водночас.

Більшість з нас, громадян України, отримує "тіньову" зарплату або "тіньові" прибутки, і, по суті, не платить податків - або приховує їх більшу частину від влади.

Це - справедливо: ми не хочемо спонсорувати їхні нові лімузини і чартерні перельоти, хатинки на Кайманах за кошти розпиляного бюджету і прокладені дороги до "мисливських клубів". Але "разом з купіллю ми вихлюпуємо і дитину".

Замість того, щоб палити урядові будівлі, створюйте свій уряд!

Фраза Яцека Куроня, яку ви бачите у заголовку, стала крилатою за часів боротьби польского суспільного руху "Солідарність". Її сенс - чіткий і недвозначний: для того щоб перемогти систему, потрібно створити їй альтернативу. З нагоди 1 травня цікаво буде згадати, як поляки замість здобувати владу у комуністичній державі почали створювати паралельні структури.

Система, або Де криються причини наших невдач

1992 року газета «Вечірній Київ» передрукувала «Сповідь надлюдини» – одкровення одного з комуністичних можновладців: «Я говоритиму з вами відкритим текстом не тому, що я нахабний, а тому, що не відаю страху. За мною гігантська непереможна сила КПРС. КДБ, МВС, Мінфін, Мінторг, уряд, прокуратура і всілякі Верховні Ради – це лише просто важелі в наших руках. Під нашу дудку танцюють президенти і виконують нашу волю, роблять те, що ми хочемо. Нам глибоко наплювати на думку народу, вона для нас пустий звук.

Новітній фашизм в Україні

Фашизм це громадсько-політичний рух, що виник на початку 20 ст. Його зародження було пов`язано з консервативною реакцією на стрімкі зміни у суспільстві – індустріалізацією наприкінці ХІХ сторіччя, концентрацією фінансової і підприємницької власності, корумпованістю політичної еліти яка захищала саме володарів цієї власності.

  

Психологічною основою для зростання фашистських настроїв стало явище, котре відомий філософ Еріх Фромм визначив як «втечу від свободи». Пересічна людина відчуваючи самотність і безпорадність в суспільстві, де над нею панують безликі економічні закони і безмежні бюрократичні інстанції, а традиційні зв`язки з її соціальним оточенням розірвані або розмиті. Тому ця людина відчуває потребу у заміні суспільства. У європейських країнах ХХ сторіччя люди знаходили у відчутті дотичності до нації, в авторитарній або тоталітарній ідеології. На цих почуттях паразитували тодішні лідери фашистських, націонал-соціалістичних та націонал-синдикалістських рухів, залучаючи своїх прихильників.

Суд Лінча: історична довідка

Незважаючи на перемогу північних штатів у Американській громадянській війні (1861-1865рр.), «реконструкція» (відновлення і реорганізація) південних штатів 1865-1867 років проходила вкрай тяжко. Розорене війною і тероризоване неграми біле населення стало утверджувати свої права крайніми засобами, а саме особливою розправою над неграми-злочинцями та білими зрадниками – судом Лінча.

Лінчування – це народна страта (або побиття) без офіційного суду і слідства, що отримала свою назву від імені плантатора Чарльза Лінча, який жив у XVIII столітті у штаті Вірджинія. Лінчування звичайно застосовувалось щодо чорних злочинців, хоча часто йому піддавались і білі, за аналогічні злочини або пов’язані зі зрадою свого народу і раси.

На тлі вимирання німецької нації, берлінських школярів знайомлять з основами педерастії!

У берлінських школах стартував черговий сатанинський проект "90 хвилин про сексуальне різноманіття" (Педерастію). Його мета - познайомити підлітків з нетрадиційними формами кохання (Справжня мета морально розкласти дітей ще у підлітковому віці, підмінити традиційні сімейні цінності тотальною розпустою і содомією). Причому, в класах, в яких переважають учні з міграційними корінням.

---

Сатанинські плакати на стінці у берлінській школі. Фото Німецької хвилі.

Дорогі українські батьки (теперішні і майбутні), прочитайте будь ласка цю “цікаву” статтю, толерантно розміщену на Українській Правді (без жодного незалежного коментаря!) та дайте собі відповідь на просте запитання: чи хочете ви, щоб вашій дитині в українській школі проводили подібні уроки? Якщо ні – дійте вже сьогодні, бо ці часи не за горами. Заодно поцікавтесь у вашої дитини, ЩО САМЕ викладають їм на різноманітних уроках толерантності, які регулярно відбуваються в українських школах?!

СНІД як форма толерантності

Імунологічна толерантність – стан імунної системи організму, при якому відсутня імунна відповідь на антиген або має місце його різка ослабленість. На практиці це означає, що те чи інше захворювання не викликає в організмі належного відгуку і не підлягає лікуванню зважаючи на втрати до нього імунітету. Найвищою формою толерантності є СНІД – синдром набутого імунодефіциту, при якому організм може загинути від незначної інфекції.

З медичного словника.

Всі «вільні і незакомплексовані» громадяни можуть радіти новій перемозі демократії. Україна скасувала зобовязання для іноземців надавати довідку про відсутність ВІЛ/СНІДу при отриманні української візи. При цьому відмітимо, що до спрощення процедури отримання української візи спричинили зміни до Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення».

Несанкціоновані сміттєзвалища світу

Перед вами карта, на якій показані обсяги незаконного розміщення відходів у країнах світу, створена за даними міжнародного руху «Let's do it!» (читайте також про те, як зародився цей рух). Під незаконним розміщенням відходів розуміються будь-які несанкціоновані звалища у лісах, громадських та інших місцях. Дані про обсяги таких відходів в кожній країні наведені у тоннах. Всього у світі незаконно розміщено близько 98 995 672 тонн відходів.

Тарас Бульба-Боровець: важка ноша порозуміння

Генерал, якого не помітили

Народився Тарас Боровець у селі Бистричі Костопільського повіту на Волині, нині це Березнівський район Рівненської області. З дитинства йому давали кличку Тарас Бульба, але майбутній творець УПА , прочитавши твір Миколи Гоголя „Тарас Бульба”, почав своїм ім’ям пишатися.

Кілька років тому у місті Березне на Рівненщині споруджено пам’ятник генерал-хорунжому, легендарному і „непоміченому” патріоту, котрий дотепер не оцінений. Жаль, що досить мало сучасних істориків та патріотів об’єктивно ставляться до внеску Тараса Дмитровича у боротьбі за волю українського народу. Боляче, що й досі українські націоналісти – колишні бандерівці замовчують або ж критикують славного сина рідної України. Бо цінував він людське життя по-справжньому, завжди прагнув порозуміння з бандерівцями та мельниківцями. Він не тільки молився, аби Бог єдність подав, але й сам діяву цьому напрямку.

Фінська війна очима учасника (Зимова війна в Суомі)

За 105 днів радянсько-фінської кампанії загинули 272 тисячі червоноармійців

Червона Армія напала на Фінляндію 30 листопада 1939 року. Радянське командування сподівалося, що за десять днів війська дістануться Гельсінкі, адже наші сили за кількістю багнетів значно переважали. Попри все, кампанія затягнулася на 105 діб і, по суті, переросла у війну. Фактично Суомі (так називають свою державу фіни) зазнала поразки, втративши території на Карельському перешийку, міста Виборг, Сортавала, Куолоярві, півострів Рибачий, середній та північний виходи до Баренцового моря. Фіни поховали 16 тисяч бійців — це великі людські втрати для чотиримільйонного населення. Однак і СРСР однозначно назвати переможцем навряд чи можна: загинули 272 тисячі бійців, з них майже третина — українці (за десять років афганської війни у цинкових трунах привезли додому 14 тисяч вояків). Та в Радянському Союзі немає жодного пам’ятника, жодної могили героям бойових дій у Фінляндії.

Юрко Тютюнник - покаяння перед більшовиками не врятувало від розстрілу

Із 14 дітей Йосипа й Марини Тютюнників до повноліття доросли п'ятеро. Юрко був 10-ий і наймолодший із тих, хто вижив. Народився, "коли люди під церквою Паски святили", - занотував у спогадах, написаних під час ув'язнення 1929 року. Упродовж десятиліть вони зберігалися в архівах радянських спецслужб під грифом "таємно". Їх розсекретили лише позаторік.

Від появи на світ був хворобливий. Мати, ідучи в поле, залишала Юрка вдома зі старшою на два роки донькою Ганною. А ввечері, повертаючись, переживала, чи не вмер.

- Ну й погано ж ти ріс! - оповідала згодом синові. - Таке худе, таке сухе - аж синє. Самі кістки та шкура. Та ще голова, як довбня. От-от, здавалося, переважить до низу й упаде хлопець і кістки з нього посипляться.

Хороші погані вбивці

Коли на Заході зникне пієтет до «правильного» тоталітаризму?
 

Отже, сталося як гадалося. Німецький суд у Мюнхені після майже півторарічного розгляду справи оголосив вирок у справі вихідця з України Івана Дем’янюка, якому вже 91. Він одержав п’ять років тюрми як воєнний злочинець. Суддя Ральф Альт, котрий головував на процесі, наголосив: доведено, що підсудний між 27 березня і серединою вересня 1943 року служив охоронцем у концтаборі «Собібор», а тому причетний до вбивства 28 060 євреїв. Дем’янюк був частиною машини знищення, заявив головуючий, і знав, що є складовою цього налагодженого апарата, тож має відповідати за скоєне в усьому таборі.